Тема 8. СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

 

8.1. Ефективність грошово-кредитної політики.

8.2. Стан розвитку грошово-кредитної політики в Україні.

 

8.1. Ефективність грошово-кредитної політики

Формування ринкових відносин в Україні вимагає проведення ефективної та дієвої монетарної політики. На сьогодні грошово-кредитна політика НБУ на перший погляд надає певного оптимізму, але вона поки немає реальних, конкретних результатів, пов’язаних зі зростанням виробництва й поліпшенням соціально-економічного стану населення. За роки незалежності дуже багато зроблено у встановленні та розвитку грошово-кредитної політики та фінансової сфери, однак до цього часу не опанований механізм її прогнозування. Грошово-кредитна політика на сучасному етапі базується на принципах оперативного реагування. Це, в свою чергу, не завжди характеризує її ефективність при отриманні результатів. Звичайно, на сьогодні кредитна система України не може забезпечити всіх виробників необхідними кредитними ресурсами та реалізувати їх потреби на грошово-кредитному ринку. Необхідно визначити пріори­тети у розвитку галузей окремих регіонів, виробництв, здійснити структурну перебудову, в основі якої лежить співвідношення затрат виробника на інвестування і можливість його продукції бути конкурентоспро­можною. Тому грошово-кредитна політика України має бути спрямо­вана передусім на реалізацію цієї проблеми. Зволікання з реалізацією такої політики призведе до ще більшого зубожіння населення, розорення та зупинки виробництва, зростання соціально-економічних протиріч у суспільстві, а через певний час потребуватиме ще більших коштів. Вирішення цих питань вимагає наявності чіткої урядової програми, системи контролю за її виконанням усіма структурами фінансово-кредитної системи та насамперед НБУ.

Можна визначити наступні напрямки, щодо підвищення ефек­тивності грошово-кредитної політики в Україні: в умовах перехідного періоду грошово-кредитна політика уряду має поєднувати адміністра­тивні та монетарні методи, що, в свою чергу, потребує чіткої взаємодії між усіма суб’єктами її реалізації; монетарна політика НБУ немає замикатись на собі, а через грошово-кредитний ринок повинна впли­вати на всі суб’єкти виробництва, створюючи новий відновлювальний цикл, який держава може корегувати за допомогою відповідних економічних важелів; держава має визначити пріоритети у структурній перебудові економіки і за допомогою грошово-кредитних інструментів реалізувати їх потреби та розвиток; державна грошово-кредитна політика не повинна постійно виходити з необхідності покриття дефіциту державного боргу за рахунок грошової емісії та отримання кредитів, а має шукати джерела надходжень у сфері реальної економіки, сприяючи проведенню ефективної та стимулюючої податкової політики. Це дасть змогу уряду проводити більш незалежну від іноземних кредиторів грошово-кредитну політику, яка допоможе реалізувати національні інтереси, а не породжуватиме зростання зовнішньої забор­гованості та залежності. Сьогоднішні проблеми дієвості та ефектив­ності грошово-кредитної політики держави пов’язані з тим, що ми намагаємося приладнати давно існуючі механізми ринкового регулю­вання до економічної системи, яка хоч і має певні ознаки ринкової, але за своєю економічною, політичною і соціальною основою такою ще не є.

Суттєвим чинником для України, що впливає на ефективність грошово-кредитної політики є значний вплив політичних тенденцій на прийняття та реалізацію конкретних економічних програм. Особливо це проявляється у період проведення виборчих та передвиборчих компаній. Політична невизначеність у такі періоди значно зменшує привабливість українського ринку для іноземних інвесторів, що є дестабілізуючим чинником грошово-кредитної системи країни. Пос­тійні коливання надходжень іноземного капіталу на кредитний ринок України не дають змоги НБУ проводити цілеспрямовану і ефективну політику. Пріоритетними сферами грошово-кредитної політики є кре­дитна політика, урегулювання грошової маси, валютна політика, банківський нагляд і контроль.

Основними засадами грошово-кредитної політики НБУ є здійс­нення кількісного контролю за динамікою грошової маси, встанов­лення межі її приросту відповідно до реальної зміни ВВП, що повинно забезпечувати помірний темп інфляції; забезпечення купівельної спро­можності національної грошової одиниці до рівня, який би дав змогу збалансувати інтереси держави, інших суб’єктів господарської діяль­ності, включаючи і зовнішньоекономічну; стимулювання проце­сів збільшення обсягів вкладів населення у банківську систему шляхом підвищення гарантованості їхнього повернення через уведення систе­ми механізмів страхування депозитів та орієнтацію комерційних банків на встановлення процентних ставок за депозитами відповідно до реально існуючих темпів інфляції; збільшення обсягів кредитування вітчизняних виробників через інтенсифікацію кредитної активності комерційних банків; підтримування НБУ ліквідності комерційних банків через систему рефінансування, а також через здійснення бан­ківського нагляду та контролю.

Важливим напрямком грошово-кредитної політики НБУ є стимулювання зростання обсягів залучення грошових коштів населен­ня та підприємницьких структур. Політика в цьому напрямку дає можливість не тільки активізувати грошово-кредитний ринок, а й з найбільшою ефективністю використати тимчасово вільні грошові кош­ти. Значимість такого напрямку у політиці НБУ зумовлюється зростан­ням долі грошової маси, що знаходиться у межах контролю банківсь­кої системи. Головний чинник, що впливає на зростання обсягів ринку вкладів і депозитів, є стабільна фінансово-кредитна система та зрозуміла грошово-кредитна політика НБУ стосовно потенційних клієнтів.

 

8.2. Стан розвитку грошово-кредитної політики в Україні

На сучасному етапі грошово-кредитна політика нашої держави відірвана від реального сектора економіки і причина такого положення полягає у тому, що у нас не діє ринковий механізм взаємозв’язку виробника зі споживчим, фінансовим і грошово-кредитним ринком, тобто цілісного взаємозв’язку між суб’єктами виробничих відносин і суб’єктами фінансово-кредитних відносин не існує. Така ситуація проявляється в тому, що реально підприємцю дуже складно отримати необхідні йому кредитні ресурси, що призводить до замкнутості виробничого сектора економіки, неефективного використання його потужностей. Як наслідок ми маємо постійне падіння темпів вироб­ництва. З іншого боку, фінансово-кредитна система замкнулась у собі. Це проявляється у русі грошово-кредитних ресурсів тільки між суб’єктами цієї системи. Фінансово-кредитні організації здійснюють свої операції у межах своєї системи, забезпечуючи і гарантуючи свої прибутки. Виникає ситуація, коли гроші роблять гроші, але у цьому процесі не приймає участь реальна товарна маса. Фінансово-кредитна система не зацікавлена у фінансуванні виробничої сфери. Основні причини такої ситуації полягають у боязні надавати середньострокові та довгострокові позики безпосереднім виробникам. Високі темпи інфляції і часта зміна кон’юнктури на кредитному ринку підвищують ризикованість таких позик. Комерційним банкам набагато вигідніше здійснювати короткострокові операції між суб’єктами і посередниками фінансово-кредитного ринку і таким чином не ризикувати при отриманні прибутку. Тому грошово-кредитна політика НБУ, вплива­ючи на пропозицію грошово-кредитних ресурсів, незначною мірою впливає на їх надходження у виробничу сферу, а отже і на сам процес зростання обсягів виробництва та зайнятості. З метою підвищення дієвості та ефективності грошово-кредитної політики ми пропонуємо звернутись до багаторічного досвіду інших держав та дотримуватись наступних правил при розробці та використанні монетарної політики: грошово-кредитна політика повинна бути гнучкою і узгоджуватись із загальними механізмами макроекономічного регулювання; впровад­ження ринкових регуляторів грошово-кредитної політики повинно відбуватись поетапно у країнах з перехідною економікою; монетарна політика повинна бути узгоджена з фіскальною, зовнішньоеконо­мічною та валютною політиками; консерватизм монетарної сфери не дозволяє застосо­вувати різні зміни у динаміці грошових агрегатів, оскільки ефект від цих заходів може бути лише тимчасовим; слід враховувати часові лаги, які існують між впровадженням монетарних заходів та отриманням результату.

 

Питання для самостійної роботи

1. Грошово-кредитна політика та її взаємодія з міжнародною ситуацією.

2. Опишіть особливості грошово-кредитної політики розвину­тих країн.

3. Проаналізуйте особливості грошово-кредитної політики країн з перехідною економікою.

4. Особливості грошово-кредитної політики індустріальних країн.

 

Теми рефератів

1. Проблеми грошово-кредитної політики у розвинутих кра­їнах.

2. Проблеми та перспективи грошово-кредитної політики у країнах, що розвиваються.

3. Перспективи грошово-кредитної політики в Україні, прог­рама на наступний рік.